ТРАНСФОРМАЦІЯ ЛОГІСТИКИ З ОПЕРАЦІЙНОЇ ФУНКЦІЇ У СИСТЕМУ СТРАТЕГІЧНОЇ
СТІЙКОСТІ КОМПАНІЇ
Головчук, Назар, здобувач, Тернопільський національний технічний
університет імені Івана Пулюя, golovchuk2495@gmail.com
АНОТАЦІЯ
У статті досліджено сучасні
тенденції трансформації логістики від традиційної операційної функції до
стратегічного інструменту забезпечення стійкості компанії в умовах глобальної
нестабільності. Встановлено, що пандемія COVID-19, повномасштабна війна в
Україні, енергетичні кризи, геополітична фрагментація та цифрова трансформація
економіки суттєво змінили підходи до управління ланцюгами постачання.
Обґрунтовано, що сучасна логістика виходить за межі управління матеріальними
потоками та набуває ознак інтегрованої системи стратегічної стійкості, яка
забезпечує адаптивність, управління ризиками, безперервність бізнес-процесів та
довгострокову конкурентоспроможність підприємства. Визначено ключові напрями
трансформації логістичних систем: цифровізацію, диверсифікацію постачальників,
регіоналізацію ланцюгів постачання, впровадження ESG-принципів та розвиток
державно-приватного партнерства. Особливу увагу приділено українському досвіду
функціонування логістичних систем в умовах воєнного стану.
Ключові слова: логістика, supply chain management, стратегічна стійкість, resilience,
цифровізація, ризик-менеджмент, логістична безпека, ESG, публічне управління,
воєнні ризики.
TRANSFORMATION OF LOGISTICS FROM AN OPERATIONAL FUNCTION INTO A STRATEGIC
RESILIENCE SYSTEM OF THE ENTERPRISE
Holovchuk, Nazar. Ternopil
Ivan Puluj National Technical University, PhD student, golovchuk2495@gmail.com
SUMMARY
The article
examines current trends in the transformation of logistics from a traditional
operational function into a strategic tool for ensuring company resilience in conditions
of global instability. It has been established that the COVID-19 pandemic, the
full-scale war in Ukraine, energy crises, geopolitical fragmentation, and the
digital transformation of the economy have significantly changed approaches to
supply chain management. It is substantiated that modern logistics goes beyond
the management of material flows and acquires the features of an integrated
system of strategic resilience, which ensures adaptability, risk management,
business process continuity, and the long-term competitiveness of the
enterprise. The key directions of logistics systems transformation have been
identified: digitalization, supplier diversification, regionalization of supply
chains, implementation of ESG principles, and the development of public-private
partnerships. Particular attention is paid to the Ukrainian experience of
logistics systems functioning under martial law.
Keywords: logistics, supply
chain management, strategic resilience, digitalization, risk management,
logistics security, ESG principles, public-private partnership, war risks,
Ukraine.
Сучасне
бізнес-середовище характеризується високим рівнем невизначеності,
нестабільності та швидкоплинності змін. Глобалізаційні процеси, які протягом
тривалого часу забезпечували ефективність міжнародних ланцюгів постачання,
водночас підвищили їхню залежність від зовнішніх ризиків та кризових явищ.
Пандемія COVID-19, воєнні конфлікти, енергетичні кризи, кіберзагрози та
кліматичні виклики продемонстрували вразливість традиційних логістичних
моделей, орієнтованих переважно на мінімізацію витрат та оптимізацію запасів
(Christopher, 2011). Особливо актуальними ці питання стали для України, де
повномасштабна війна спричинила руйнування транспортної інфраструктури,
порушення роботи морських портів, зміну традиційних маршрутів постачання та
необхідність швидкої адаптації бізнесу до нових умов господарювання. У таких
умовах логістика перестає бути лише операційною функцією підприємства та
перетворюється на один із ключових факторів забезпечення його стійкості та
конкурентоспроможності (Krykavskyy et al., 2023).
Теоретичні засади управління логістичними системами та ланцюгами постачання
висвітлено у працях M. Christopher, D. Lambert, M. Porter, J. Stock та інших
дослідників. Зокрема, М. Christopher наголошував на необхідності переходу від
традиційних моделей управління до гнучких та адаптивних ланцюгів постачання,
здатних швидко реагувати на зміни зовнішнього середовища (Christopher, 2011). Значний
внесок у розвиток концепції стійкості ланцюгів постачання здійснили Pettit, Croxton та Fiksel, які розглядали
resilience як здатність системи протистояти негативним впливам та швидко
відновлюватися після кризових подій (Pettit et al., 2019). Ivanov та Dolgui
досліджували механізми поширення ризиків у глобальних логістичних мережах та
обґрунтували необхідність створення життєздатних supply chains в умовах високої
турбулентності (Ivanov & Dolgui, 2020).
Окремий напрям сучасних досліджень присвячений цифровій трансформації
логістики. Вчені відзначають, що впровадження штучного інтелекту, Internet of
Things, blockchain-технологій та цифрових двійників суттєво підвищує
прозорість, керованість та стійкість логістичних процесів (Idrissi et al.,
2024). В Україні питання логістичної стійкості в умовах війни активно
досліджують Є. Крикавський, Н. Чорнописька, М. Мельник, І. Лещук та інші
науковці, які аналізують особливості адаптації транспортної інфраструктури та
ланцюгів постачання до умов воєнного стану (Krykavskyy et al., 2023; Melnyk
& Leshchuk, 2023). Попри значну кількість наукових праць, недостатньо
дослідженим залишається питання комплексного розгляду логістики як інтегрованої
системи стратегічної стійкості підприємства, що поєднує цифрові технології,
ризик-менеджмент, ESG-підходи та механізми забезпечення безперервності бізнесу.
Метою статті є дослідження
процесів трансформації логістики з операційної функції у систему стратегічної
стійкості компанії, визначення ключових чинників її розвитку та обґрунтування
напрямів підвищення адаптивності підприємств до сучасних глобальних і воєнних
викликів.
Упродовж
тривалого часу логістика розглядалася переважно як інструмент забезпечення
ефективного переміщення товарів, управління запасами, складування та
організації транспортних процесів. Основними критеріями результативності
логістичної діяльності вважалися скорочення витрат, підвищення продуктивності
операцій та забезпечення своєчасного постачання продукції споживачам. Такий
підхід був цілком виправданим в умовах відносно стабільного економічного середовища,
передбачуваності міжнародної торгівлі та безперервного розвитку глобалізаційних
процесів (Christopher, 2011; Lambert, 2008).
Однак
глобальні виклики останніх років продемонстрували обмеженість традиційного
підходу до управління логістикою. Пандемія COVID-19, енергетичні кризи,
геополітичні конфлікти, кліматичні зміни, кіберзагрози та повномасштабна війна
в Україні показали, що орієнтація виключно на мінімізацію витрат і скорочення
запасів може створювати критичну вразливість підприємств до зовнішніх шоків. У
таких умовах особливого значення набуває концепція стратегічної стійкості
логістичних систем, яка передбачає здатність компанії адаптуватися до кризових
ситуацій, підтримувати безперервність діяльності та швидко відновлюватися після
порушень у ланцюгах постачання (Pettit, Fiksel & Croxton, 2010; Tukamuhabwa
et al., 2015).
Сучасна
логістика поступово трансформується з допоміжної функції підприємства у
стратегічний елемент корпоративного управління. Вона забезпечує інтеграцію
виробництва, постачання, збуту, фінансового менеджменту та управління ризиками
в єдину систему прийняття рішень. Саме через логістичні механізми підприємства
отримують можливість оперативно реагувати на зміни зовнішнього середовища,
формувати альтернативні сценарії розвитку подій та підтримувати стабільність
бізнес-процесів навіть за умов високої невизначеності (Shishodia et al., 2023).
Особливий
вплив на переосмислення ролі логістики мала пандемія COVID-19. Порушення
міжнародних перевезень, локдауни, дефіцит контейнерів та перебої у виробництві
продемонстрували необхідність перегляду концепції максимально оптимізованих
ланцюгів постачання. Якщо раніше перевага надавалася мінімальним запасам та
принципу Just-in-Time, то сучасні компанії дедалі більше орієнтуються на
забезпечення гнучкості та стійкості supply chains. У зв'язку з цим у науковій
літературі активно розвивається концепція viability supply chains, яка
передбачає здатність ланцюгів постачання не лише відновлюватися після кризових
подій, а й зберігати функціональність під час тривалих системних потрясінь
(Ivanov & Dolgui, 2020).
Для України
питання логістичної стійкості набуло особливого значення після початку
повномасштабного вторгнення Російської Федерації. Руйнування транспортної
інфраструктури, пошкодження мостів, логістичних центрів, енергетичних об'єктів
та блокування морських портів створили безпрецедентні виклики для
функціонування бізнесу. У відповідь підприємства були змушені оперативно
перебудовувати логістичні маршрути, розширювати використання автомобільного та
залізничного транспорту, переорієнтовуватися на західні прикордонні переходи та
інтегруватися до європейських транспортних коридорів (Schults & Lutskiv,
2022; Lebedeva, 2024). Війна продемонструвала, що конкурентоспроможність
компанії дедалі більше залежить від її здатності швидко адаптувати логістичну
систему до нових умов. Саме тому логістична стійкість сьогодні розглядається не
лише як фактор забезпечення діяльності окремого підприємства, а і як складова
економічної безпеки держави (Lebedeva, 2024).
Важливою
передумовою трансформації логістики виступає цифровізація. Розвиток цифрових
технологій кардинально змінює підходи до управління ланцюгами постачання.
Використання штучного інтелекту, технологій Internet of Things, Big Data,
blockchain та хмарних платформ дозволяє здійснювати моніторинг логістичних
процесів у режимі реального часу, прогнозувати ризики та оперативно реагувати на
потенційні порушення (Zhao, Hong & Lau, 2023). Особливу роль відіграють
цифрові платформи управління supply chain, які забезпечують наскрізну видимість
усіх етапів логістичного процесу. Завдяки інтеграції великих масивів даних
компанії отримують можливість моделювати різні сценарії розвитку подій та
завчасно формувати плани реагування на кризові ситуації. Дослідження
підтверджують, що цифровізація позитивно впливає на рівень стійкості ланцюгів
постачання та сприяє підвищенню їх ефективності (Zhao, Hong & Lau, 2023).
Ще одним
важливим напрямом трансформації логістики є диверсифікація постачальників та
регіоналізація ланцюгів постачання. Глобальні кризи останніх років, зокрема
пандемія COVID-19, геополітичні конфлікти, торговельні війни та військова
агресія росії проти України, продемонстрували високий рівень вразливості
глобалізованих логістичних систем. Надмірна концентрація виробництва в окремих
країнах або залежність від одного постачальника створює значні ризики для
безперервності бізнес-процесів. У зв'язку з цим світова практика демонструє
поступову відмову від традиційної моделі глобального аутсорсингу на користь
більш збалансованих підходів до організації постачання.
Особливого
поширення набувають концепції nearshoring, friendshoring та reshoring,
які передбачають наближення виробничих потужностей до ринків збуту, перенесення
виробництва до політично стабільних країн-партнерів або повернення виробничих
процесів у країну походження компанії. Застосування зазначених підходів
дозволяє скоротити транспортні витрати, зменшити часові затримки поставок,
підвищити контроль за виробничими процесами та забезпечити більшу
передбачуваність функціонування ланцюгів постачання. У результаті підприємства
отримують можливість швидше реагувати на зміни ринкового середовища та
ефективніше управляти ризиками (Shishodia et al., 2023).
Важливою
складовою сучасної логістичної стратегії є створення резервних логістичних
маршрутів, альтернативних каналів постачання та страхових запасів критично
важливих ресурсів. Концепція «just-in-time», яка протягом багатьох років
визначала ефективність логістичних процесів, поступово трансформується у модель
«just-in-case», орієнтовану на підвищення стійкості та готовності до кризових
ситуацій. Формування стратегічних резервів сировини, комплектуючих та готової
продукції дозволяє підприємствам забезпечувати безперервність виробництва
навіть у разі виникнення форс-мажорних обставин, транспортних обмежень або
порушення міжнародних торговельних зв'язків.
Особливої
актуальності такі підходи набули в умовах воєнного стану в Україні, коли значна
частина традиційних логістичних маршрутів була заблокована або зруйнована. Саме
завдяки розвитку альтернативних транспортних коридорів через країни
Європейського Союзу, використанню мультимодальних перевезень та створенню нових
логістичних хабів вдалося забезпечити відносну стабільність експортно-імпортних
операцій і підтримати функціонування національної економіки. Попри певне
зростання операційних витрат, такі рішення дозволяють суттєво скоротити час відновлення
діяльності підприємств після кризових подій та підвищити загальний рівень
їхньої стійкості (Tukamuhabwa et al., 2015).
Не менш
важливим напрямом розвитку сучасної стратегічної логістики є інтеграція
принципів ESG (Environmental, Social, Governance) у процеси управління
ланцюгами постачання. У сучасних умовах конкурентоспроможність підприємств
дедалі більше залежить не лише від фінансових результатів діяльності, а й від
їхнього внеску у забезпечення екологічної безпеки, соціальної відповідальності та
належного корпоративного управління. Інвестори, міжнародні партнери та
споживачі все частіше оцінюють компанії через призму їхньої відповідності
принципам сталого розвитку.
У логістичній
сфері реалізація ESG-підходів передбачає використання екологічно чистих видів
транспорту, оптимізацію транспортних маршрутів для зменшення споживання
пального, впровадження енергоефективних складських технологій, скорочення
викидів парникових газів та розвиток моделей циркулярної економіки. Водночас
соціальна складова охоплює забезпечення безпечних умов праці, дотримання прав
працівників у всіх ланках ланцюга постачання та підтримку місцевих громад.
Управлінський компонент передбачає прозорість прийняття рішень, ефективне
корпоративне управління, антикорупційні механізми та систему контролю ризиків.
Реалізація ESG-стратегій сприяє підвищенню інвестиційної привабливості
підприємств, зміцненню довіри з боку партнерів та формуванню довгострокових
конкурентних переваг на міжнародних ринках (Shishodia et al., 2023).
Водночас забезпечення
логістичної стійкості неможливе без активної участі держави та ефективної
системи публічного управління. Саме держава створює нормативно-правові та
інституційні умови для функціонування логістичних систем, забезпечує розвиток
транспортної, цифрової та енергетичної інфраструктури, а також координує
взаємодію між державним і приватним секторами. Важливими напрямами державної
політики у сфері логістичної безпеки є модернізація транспортних коридорів,
розвиток портової та залізничної інфраструктури, цифровізація митних процедур,
впровадження електронного документообігу та спрощення транскордонних
перевезень.
Особливого
значення набуває формування механізмів підтримки критично важливих ланцюгів
постачання у сферах продовольчої безпеки, енергетики, охорони здоров'я та
оборонної промисловості. У кризових умовах держава повинна забезпечувати
оперативну координацію логістичних процесів, сприяти диверсифікації міжнародних
транспортних маршрутів, розвивати партнерство з міжнародними організаціями та
країнами-союзниками. У воєнний період логістична система фактично стає
складовою національної безпеки, оскільки від її ефективності залежить
безперебійне постачання гуманітарної допомоги, військових ресурсів,
енергетичних матеріалів та товарів першої необхідності.
Таким чином,
сучасна трансформація логістики передбачає перехід від моделі операційної
ефективності до моделі стратегічної стійкості, в основі якої лежать
диверсифікація постачання, цифровізація управління, розвиток резервних
механізмів, інтеграція ESG-принципів та активна роль держави у забезпеченні
логістичної безпеки. Саме поєднання цих елементів дозволяє підприємствам
ефективно функціонувати в умовах невизначеності та забезпечувати довгострокову
конкурентоспроможність.
Отже, сучасну логістику
доцільно розглядати не як окремий функціональний підрозділ підприємства, а як
інтегровану систему стратегічної стійкості, яка поєднує цифрові технології,
ризик-менеджмент, диверсифікацію постачання, ESG-принципи та механізми
забезпечення безперервності бізнесу. Саме такий підхід дозволяє підприємствам
ефективно функціонувати в умовах невизначеності та формує підґрунтя для їх
довгострокового розвитку.
ВИСНОВКИ. Проведене дослідження
підтвердило, що в умовах глобальної нестабільності логістика трансформується з
допоміжної операційної функції у ключовий елемент стратегічного управління
компанією. Традиційні підходи, орієнтовані переважно на мінімізацію витрат,
поступаються місцем концепції стратегічної стійкості, що поєднує адаптивність,
гнучкість, цифровізацію та ризик-орієнтоване управління. Встановлено, що
ключовими напрямами трансформації логістичних систем є цифровізація
бізнес-процесів, диверсифікація постачальників, регіоналізація ланцюгів
постачання, створення резервних потужностей, інтеграція ESG-принципів та
розвиток державно-приватного партнерства.
Український досвід функціонування
бізнесу в умовах війни підтверджує, що саме рівень логістичної стійкості
визначає здатність підприємств зберігати конкурентоспроможність, забезпечувати
безперервність діяльності та швидко адаптуватися до кризових викликів. Наукова
новизна дослідження полягає в обґрунтуванні логістики як інтегрованої системи
стратегічної стійкості компанії, що поєднує механізми управління ризиками,
цифрові технології, ESG-підходи та інструменти забезпечення безперервності
бізнесу в умовах воєнних і глобальних трансформаційних процесів. Практичне
значення дослідження полягає у можливості використання отриманих результатів
підприємствами різних галузей економіки під час розроблення стратегій
підвищення логістичної стійкості. Запропоновані підходи можуть бути використані
для вдосконалення систем управління ризиками, диверсифікації джерел постачання,
впровадження цифрових технологій управління ланцюгами постачання та формування
механізмів забезпечення безперервності бізнес-процесів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ / REFERENCES
1. Bevilacqua, M.; Ciarapica, F. E.; Marcucci, G. (2019). Supply chain resilience research trends: A literature
overview. IFAC-PapersOnLine, 52(13), 2821–2826. https://doi.org/10.1016/j.ifacol.2019.11.649
2. Christopher, M. (2011). Logistics and supply chain management (4th
ed.). Pearson Education.
3. Dixit, V.; Verma, P.; Tiwari, M. K.
(2020). Assessment of pre and post-disaster supply chain resilience based on
network structural parameters. International Journal of Production
Economics, 227, 107655. https://doi.org/10.1016/j.ijpe.2020.107655
4. Ivanov, D. (2021). Supply chain viability and the COVID-19 pandemic: A
conceptual and formal generalisation of four major adaptation strategies. International
Journal of Production Research, 59(12), 3535–3552. https://doi.org/10.1080/00207543.2021.1890857
5. Ivanov, D.; Dolgui, A. (2020).
Viability of intertwined supply networks: Extending the supply chain resilience
angles towards survivability. International Journal of Production Research,
58(10), 2904–2915. https://doi.org/10.1080/00207543.2020.1750727
6. Krykavskyi, Y.V. (2014). Lohistyka dlia ekonomistiv [Logistics for
economists]. Lviv Polytechnic Publishing House.
7. Krykavskyi, Y.V.; Chornopyska, N. V. (2019). Lohistychni systemy [Logistics systems].
Lviv Polytechnic Publishing House.
8. Lambert, D.M. (2008). Supply chain management: Processes, partnerships,
performance (3rd ed.). Supply Chain Management Institute.
9. Lebedeva, L.V. (2024). Resilience of transport logistics in the EU and
Ukraine under conditions of global challenges. Foreign Trade: Economics,
Finance, Law, (2), 34–47.
10. Massari, G.F.; Giannoccaro, I. (2021). Investigating the effect of horizontal coopetition
on supply chain resilience in turbulent environments. International Journal
of Production Economics, 237, 108154. https://doi.org/10.1016/j.ijpe.2021.108154
11. Melnyk, M.I.; Leshchuk, I.V. (2023). Transformatsiia
transportno-lohistychnoi systemy Ukrainy v umovakh voiennoho stanu
[Transformation of the transport and logistics system of Ukraine under martial
law]. Regional Economy, (3), 24–37.
12. OECD. (2022). Supply chain resilience review. OECD Publishing.
13. Pettit, T.J.; Fiksel, J.; Croxton, K.L. (2010). Ensuring supply chain resilience: Development of a
conceptual framework. Journal of Business Logistics, 31(1), 1–21. https://doi.org/10.1002/j.2158-1592.2010.tb00125.x
14. Queiroz, M.M.; Ivanov, D.; Dolgui, A.; Wamba, S.F. (2022). Impacts of epidemic outbreaks on supply chains:
Mapping a research agenda amid the COVID-19 pandemic through a structured
literature review. Annals of Operations Research, 319, 1155–1196. https://doi.org/10.1007/s10479-020-03685-7
15. Schults, S.L.; Lutskiv, O.M. (2022). Problems of functioning of transport infrastructure
and logistics of Ukraine in wartime conditions. Regional Economy, (2), 85–93.
16. Shishodia, A.; Sharma, R.; Rajesh, R.; Munim, Z.H. (2023). Supply chain resilience: A review, conceptual
framework and future research. The International Journal of Logistics
Management, 34(4), 879–908. https://doi.org/10.1108/IJLM-08-2021-0403
17. Tukamuhabwa, B.R.; Stevenson, M., Busby, J.; Zorzini, M. (2015). Supply chain resilience: Definition, review and
theoretical foundations for further study. International Journal of
Production Research, 53(18), 5592–5623. https://doi.org/10.1080/00207543.2015.1037934
18. Wieland, A.; Durach, C.F. (2021). Two perspectives on supply chain resilience. Journal
of Business Logistics, 42(3), 315–322. https://doi.org/10.1111/jbl.12271
19. World Bank. (2023). Ukraine rapid damage and needs assessment: February
2022 – February 2023. World Bank Group.
20. Zhao, N.; Hong, J.; Lau, K.H. (2023).
Impact of supply chain digitalization on supply chain resilience and
performance. International Journal of Production Economics, 259, 108810.
https://doi.org/10.1016/j.ijpe.2023.108810
Комментарии
Отправить комментарий