Chernenko, Olena (2024). SCIENTIFIC APPROACHES TO THE DEFINITION OF "TERRORISM" IN INTERNATIONAL RELATIONS. Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal (https://issn2391-4165.webnode.com.ua/), 01 (41).

 
НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ТЕРОРИЗМ» В МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ
УДК 327.54:343.326
Черненко, Олена, кандидат юридичних наук, доцент, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна (Україна, Харків), кафедра міжнародних відносин, міжнародної інформації та безпеки, e-mail: olena.dotsenko@karazin.ua
 АНОТАЦІЯ
Розкрито аспекти співвідношення тероризму і терору та визначено, що терор є ознакою конкретного виду діяльності (жорстокість, залякування), а тероризм є злочинним, тобто суспільно-небезпечним діянням. Проаналізовано наукові підходи до розуміння природи тероризму, базуючись на певних його проявах, та визначено, що: за бойовим проявом тероризм – це вид бойових дій; за кримінальним – вид кримінального правопорушення; за соціально-політичним – вид політичного протиборства. Визначено, що тероризмом є насильницькі діяння або погрози їх вчинення з метою залякування населення окремої країни чи міжнародної спільноти з метою спонукати керівництво цієї держави або міжнародну спільноти до виконання вимог терористів та прийняття рішень на їх  користь. У статті розкрито ознаки та характерні риси тероризму. Наведено характеристику двох основних моделей тероризму – західної та східної. Розкрито підходи до розуміння сутності поняття міжнародного тероризму як соціального, політичного, етно-релігійого чи психологічного феномену. Визначено ознаки міжнародного тероризму, якими є: відсутність державних кордонів, орієнтація на широке коло осіб; чітка організаційна структура; конспіративний підхід до підбору кадрів; наявність матеріально-технічної бази. У статті визначено, що оскільки межа між тероризмом та міжнародним тероризмом є розмитою, то для протидії цьому негативному явищу слід застосовувати інструменти як державного, так і міжнародного характеру.
Ключові слова: тероризм, терор, міжнародний тероризм, міжнародні відносини, насильство, злочин, міжнародна безпека, суспільство.
 
SCIENTIFIC APPROACHES TO THE DEFINITION OF "TERRORISM" IN INTERNATIONAL RELATIONS
Chernenko, Olena, PhD (Juridical Science), Associate Professor, V. N. Karazin Kharkiv National University (Ukraine, Kharkiv), Department of International Relations, International Information and Security, e-mail: olena.dotsenko@karazin.ua 
SUMMARY
The article reveals aspects of the relationship between terrorism and terror and determines that terror is a sign of a specific type of activity (cruelty, intimidation), and terrorism is a criminal, i.e. socially dangerous act. The author analyses scientific approaches to understanding the nature of terrorism based on its specific manifestations and determines that: in terms of combat manifestation, terrorism is a type of hostilities; in terms of criminal manifestation, it is a type of criminal offence; in terms of socio-political manifestation, it is a type of political confrontation. It is determined that terrorism is violent acts or threats to commit them with the aim of intimidating the population of a particular country or the international community with a view to inducing the leadership of that country or the international community to comply with the terrorists' demands and make decisions in their favour. The article reveals the signs and characteristics of terrorism. The author describes two main models of terrorism - Western and Eastern. The approaches to understanding the essence of the concept of international terrorism as a social, political, ethno-religious or psychological phenomenon are revealed. The author identifies the features of international terrorism, which are: absence of state borders; focus on a wide range of individuals; clear organisational structure; secretive approach to recruitment; availability of material and technical base. The article determines that since the boundary between terrorism and international terrorism is blurred, both national and international instruments should be used to counteract this negative phenomenon.
Keywords: terrorism, terror, international terrorism, international relations, violence, crime, international security, society.
 
Актуальність дослідження. Сьогодні у світі відбувається ескалація тероризму, що характеризується розширенням його масштабів та ускладненням і вдосконаленням форм, видів, цілей та засобів вчинення терористичних актів, а також негативними наслідками політичного, економічного, соціального та іншого характеру, що загрожують безпеці держав, регіонів та міжнародній безпеці в цілому. Тобто внаслідок глобалізації  тероризм набув  міжнародного характеру та становить проблему і чинить деструктивний, дестабілізуючий вплив на нормальний розвиток міжнародних відносин. З іншого боку, наукові розробки поняття «тероризм» характеризуються різноманітністю підходів до його визначення та характерних ознак, форм прояву цього явища. У свою чергу, відсутність єдиного підходу до розуміння цього явища як кожною окремою державою, так і на міжнародному рівні, створює перешкоди для ефективного співробітництва. Усе це потребує постійних змін і адаптації інструментів протидії тероризму на всіх рівнях та зумовлює потребу для активізації розвитку міжнародного співробітництва для розроблення ефективного механізму протидії та попередження тероризму.
Ступінь вивченості теми свідчить про те, що на проблеми визначення тероризму в міжнародних відносинах та особливості протидії йому звертали увагу як вітчизняні, так і зарубіжні вчені, зокрема Л. Багрій-Шахматов [1], О. Бардін [2], Б. Ганор [11], З. Гбур [4],
І. Громівчук [5], К. Громовенко [6], О. Конєв, О. Т. Ніколаєва [7], М. Стрімська [8], Б. Хофман  [12] тощо. Проте, незважаючи на вклад, зроблений зазначеними авторами, ряд питань щодо підходів до розуміння поняття «тероризм» залишаються відкритими.
І. Громівчук [5], К. Громовенко [6], О. Конєв, О. Т. Ніколаєва [7], М. Стрімська [8], Б. Хофман  [12] тощо. Проте, незважаючи на вклад, зроблений зазначеними авторами, ряд питань щодо підходів до розуміння поняття «тероризм» залишаються відкритими.
Викладення основного матеріалу. Тероризм як політичне явище сягає своїм початком глибокої давнини. Латинський термін «terroro» означає «страх, жах», тобто таке почуття, що виникає, коли людина стикається з чимось, що вона не знає, не розуміє. Страх та терор використовувалися з давніх давен і по сьогоднішній день як засіб втримання влади та ведення політичної боротьби [2, с. 136]. 
Тому головним фактором для правильного тлумачення сутності тероризму є його співвідношення з явищем терору. Відзначається, що тероризм є похідним від терору, охоплюючи його прояви. Тому тероризм визначається й як політика екстремістського впливу, основою якої є ідеологічне насилля, яке породжує агресію [5, с. 110]. Аспекти співвідношення тероризму та терору представлені в Таблиці 1.
Таблиця 1
Співвідношення тероризму та терору

Тероризм	Терор
Разовий акт, серія разових актів	Масове, безперервне явище
Суб’єктом є фізичні особи	Суб’єктом є суспільно політичні утворення, державні органи та інститути
Дії вчиняються задля досягнення певної поведінки державних органів, міжнародних організацій та міжнародної спільноти загалом	Дії вчиняються задля досягнення певної поведінки населення, що підлягає залякуванню
Вид злочину, передбачений нормами як міжнародних нормативно-правових актів, так і національного законодавства країн світу	Особливий спосіб реалізації політичної влади

Складено авторкою за [1, с. 339].
Отже, можна зробити висновок, що терор є ознакою конкретного виду діяльності (жорстокість, залякування), а тероризм є злочинним, тобто суспільно-небезпечним діянням.
У науковій літературі виділяють три основні підходи до природи тероризму, базуючись на соціально-політичних, кримінальних та бойових проявах цього явища: 1) тероризм є видом політичної боротьби; 2) тероризм є видом кримінального злочину; 3) тероризм є видом бойових дій, тобто це – «збройний конфлікт низької інтенсивності» [9, с. 32].
У науковій літературі тероризм визначається як загальнонебезпечні дії, або погроза здійснення таких дій, що вчиняються публічно, які направлені на створення обстановки неспокою, страху, пригніченості, посягають на громадську безпеку та мають на меті прийняття чи неприйняття якогось рішення в цілях осіб, які такі дії скоюють [9, с. 48].
Тероризм також розуміється як насильство, що може спричинити ще більше насильство з тим, щоб спровокувати паніку, викликати страх, порушити громадський спокій і порядок, і в такий спосіб примусити супротивника прийняти необхідне для терористів рішення, в тому числі політичного характеру [7]. 
Крім того, у науковій літературі тероризм визначається як один із засобів застосування насильства з метою впливу на національні і наднаціональні інститути шляхом залякування людей, що тягне за собою настання суспільно-небезпечних наслідків або призводить до загрози їх настання [10]; або як тактика ведення боротьби, яка носить політичний характер та передбачає застосування насильства, яке обґрунтовується певною ідеологією, шляхом вбивств, саботажів, диверсій та інших небезпечних для життя, здоров’я та безпеки людей діянь [4].
Заслуговує на увагу і думка М. Стрімської, яка розуміє тероризм як метод застосування радикального насильства, що політично обґрунтовується та вмотивовується, з поєднанням насильства з політичним посланням, з метою досягнення визначеного психологічного ефекту [8, с. 44].
Тероризм розглядається і як «дії, спрямовані на вирівнювання шансів чи на ламання гри. Із точки зору самих терористів їхні дій – це форма відновлення справедливості. Це спотворені уявлення про справедливість, однак тероризм – це завжди асиметрична відповідь слабшої сторони на дії сильнішої» [3, c. 157].
Також тероризм визначається як застосування чи загроза застосування насильства, що провокує виникнення страху в суспільстві загалом та у окремих осіб шляхом залякування з метою викликати недовіру до органів державної влади стосовно їх можливості протистояти цим діям [2, c. 135].
На думку Б. Хоффмана, тероризм слід розглядати виключно в політичному аспекті, оскільки він завжди пов’язаний з владою – з її отриманням, бажанням її захоплення, використанням її для досягнення змін політичного характеру; тобто тероризм – це насильство або погроза ним заради досягнення певної визначеної політичної мети [12].
Отже, аналізуючи наведені вище погляди, ми можемо констатувати, що тероризмом є насильницькі діяння або погрози їх вчинення з метою залякування населення окремої країни чи міжнародної спільноти з метою спонукати керівництво цієї держави або міжнародну спільноти до виконання вимог терористів та прийняття рішень на їх  користь.
У науковій літературі виокремлюються наступні ознаки тероризму: це – одна з форм організованого насильства; примус направлений на широкі соціальні групи; відсутній прямий зв'язок між жертвою та терористом; тероризм переслідує дві мети: стратегічна полягає в досягненні певних змін, а тактична – в приверненні уваги до проблеми;  терористичний акт за своєю суттю є кримінальним злочином; паралізується протидія тероризму зі сторони громадськості; жертвою тероризма може стати будь-який член суспільства, незалежно від віку, статі, професіональної належності тощо; акцент робиться на несподіваності діяння; характерними рисами є публічність та демонстративність, а також наявність «політичної вимоги»; вимога задоволення вимог негайно, в іншому разі відбувається ескалація насильства чи погрози його застосування; тероризм може бути різної спрямованості; акти насильства є засобом досягнення мети, тому терористи завжди беруть на себе відповідальність за скоєні акти [9, с. 42–43].
До характерних рис сучасного тероризму слід віднести: масовість, тобто терор спрямований проти широкого кола осіб; релігійний та політичний характер;  цілями є не просто вбивство політиків, а створення «нової держави»; висока технологічність; основою тероризму є екстремізм та нетерпимість; жертвами можуть бути будь-які члени суспільства; державна підтримка міжнародного тероризму; фінансування тероризму здійснюється за рахунок: 1) самих терористичних угруповань; 2) спонсорства інших осіб, міжнародних компаній, релігійних організацій та держав, що мають свій інтерес в ліквідації конкурентів в тих чи інших регіонах світу та хочуть досягти своїх цілей; 3) сектора тіньової економіки [4].
У науковій літературі виділяють моделі тероризму. Модель тероризму – це певна форма екстремістського впливу, що характеризується особливими способами впливу на населення, засади суспільства та державного ладу, а також заперечення норм, що регулюють ведення протиборства та війни [11, с. 9].
Виділяють дві основні моделі тероризму: західну та східну (Таблиця 2.).
Таблиця 2.
Моделі тероризму

Західна модель тероризму	Східна модель тероризму
Властива для євроатлантичного регіону.	Властива для азійського та північно-африканського регіону.
Її становлення зумовлено кризою переходу від індустріального до постіндустріального періоду.	Обумовлена протистоянням екстремістів певній державі (зокрема, провідним державам світу).
Розвиток цієї моделі характеризується наявністю усталених гарантій прав особи, парламентаризму, демократії.	Має декілька рівнів організації:  в рамках певної країни (наприклад, «Тигри визволення Таміл Ілама»), регіональних утворень («Брати мусульмани») та глобальний рівень («Аль-Каїда»).
Характерною рисою є діяльність соціально-політичних сил, які тяжіють до зміни політичної системи радикальним шляхом.	Характерною рисою терористичної діяльності є різноманітні форми насилля.
Терористична діяльність проявляється через диверсії, заговори, бунти, що  мають своїм підґрунтям екстремістську ідеологію.	Характерним є фанатизм, нетерпимість, кровопролиття та жертовність.

Складено авторкою за [11, с. 9–10].
Сьогодні тероризм, вийшовши за рамки держав, набув ознак явища світового, інтернаціонального  масштабу, та такого, що може конкурувати за силою та значимістю з великими державами в міжнародній політиці. Отже, мова йде про появу такого явища як міжнародний тероризм, який є небезпечним, оскільки впливає на безпеку не просто держав, а навіть регіонів та перешкоджає нормальному протіканню міжнародних відносин. Слід зауважити, що міжнародний тероризм створює загрозу життю та здоров’ю населення, нормальному функціонуванню органів державної влади та життєдіяльності держави, створюючи атмосферу психологічного тиску, страху, невпевненості тощо. Вдосконалення методів та засобів вчинення насильства терористичними угрупованнями створює небезпеку використання хімічних, бактеріологічних чи ядерних засобів скоєння терористичних актів, що є особливо небезпечним [1].
Щодо розуміння сутності поняття міжнародного тероризму як соціального, політичного, етно-релігійого чи психологічного феномену дослідники різних галузей знань висловлюють різні погляди, а загальноприйнятого визначення цього поняття не існує. Як зазначається в науковій літературі межа між термінами «тероризм» та «міжнародний тероризм» є дуже розмитою і по суті вказує на те, що для боротьби з тероризмом слід вживати як державні, так і міжнародні інструменти протидії [4].
Міжнародний тероризм визначається як реакція окремих груп (етнічних, соціальних, релігійних тощо) на глобалізацію із застосуванням систематичного та скоординованого насильства терористичними угрупованнями в міжнародному масштабі [5, c. 109].
Крім того, міжнародний тероризм розкривається через сукупність дій, які вчиняються з метою залякування та направлені на групи осіб чи окремих громадян, що, у свою чергу, не є безпосередніми об’єктами нападу, з тим, щоб впливати на дипломатичні відносини або досягати інші протиправні цілі в міжнародних відносинах [4].
Також дослідники тероризму визначають, що він перетворився на одну з найгостріших проблем міжнародної безпеки, оскільки терористичні угруповання спрямовують свої зусилля на те, щоб їх дії набували глобального характеру, а також надають підтримку як ресурсну, так і інформаційну іншим терористичним організаціям як в окремих країнах, так і в світі [5, с. 110]. Визначається, що ескалація міжнародного тероризму в сучасних міжнародних відносинах є наслідком змін, що відбуваються в системі міжнародної безпеки, яка вимагає вдосконалення після руйнування біполярної системи світу та під впливом процесів глобалізації [11, с. 10].
Отже, варто погодитися з К. В. Громовенко, що під «міжнародним тероризмом потрібно розуміти засноване на ідеології насильства або загрози здійснення вбивства, вибуху, підпалу або іншої дії з метою залякування населення, нанесення значної матеріальної шкоди, а також здійснення впливу на діяльність міжнародних організацій, органів державної влади або органів місцевого самоврядування та прийняті ними рішення, за умови, що такі дії спрямовані проти працівників міжнародних організацій, декількох держав або здійснюються особами, для яких держава, де здійснюється (планується здійснити) терористичний акт не є державою громадянства або постійного проживання» [6].
Серед ознак  міжнародного тероризму слід виділити наступні: мета, яку переслідують терористи, та шкода від їх терористичної діяльності стосується безпеки не однієї держави, а двох і більше або безпеці міжнародних організацій; підготовка до вчинення терористичного акту може відбуватися в одній державі, сам акт – в іншій, а наслідки можуть мати місце в третій; держава фінансування міжнародного тероризму та держава, де здійснюється сам терористичний акт є різними державами; жертви тероризму – з різних держав, або це особи, що користуються міжнародним захистом [6].
Отже, міжнародний тероризм сьогодні не має державних кордонів; орієнтований на широке коло осіб; має чітку організаційну структуру з визначеним центром та виконавцями, а також підрозділи, що відповідають за розвідку, матеріально-технічне забезпечення та ін.;  характеризується конспіративним підходом до підбору кадрів, присутністю агентів в органах влади держав, а також достатньо широкою мережею навчальних полігонів; наявністю матеріально-технічного оснащення тощо.
Також слід відзначити, що міжнародні терористи прагнуть використовувати засоби масової інформації в своїх цілях, щоб висвітлювати свою діяльність і створення резонансу в суспільстві, адже поширення інформації про терористичний акт є елементом тактики терористів. Також до характерних рис міжнародного тероризму слід віднести складність його прогнозування. Так, політики, що мають значні амбіції, а також психічну неврівноваженість, можуть ставитися до тероризму як до одного можливого способу досягнення їх мети в міжнародних відносинах. Крім того, розвиток інформаційно-комунікаційних технологій робить Інтернет інструментом для терористичних атак, зважаючи на те, що він забезпечує швидкість передачі інформації за відсутності повного контролю з боку державних органів за контентом, і, як наслідок, підвищує ефективність впливу на широку, навіть необмежену, аудиторію. Також Інтернет може використовуватися для вербування нових учасників терористичного угрупування [6].
Висновки. Міжнародний тероризм сьогодні є викликом безпеці для цілих регіонів та міжнародної спільноти в цілому. Терористична діяльність стає все більш жорсткою та спрямованою на більшу кількість жертв та максимізацію матеріальних збитків. Терористи використовують різні інструменти та засоби, наприклад, останні досягнення науково-технічного прогресу, удосконалюють методи пропаганди та поширення їх ідеології, намагаються використовувати міжнародні та внутрішні конфлікти для поширення радикальних настроїв серед населення, що викликані, наприклад, політичними, етнічними, релігійними кризами. Тероризм став глобальною проблемою людства.  Зважаючи на вищенаведене, актуальним є питання удосконалення механізму ефективної протидії йому, яка б базувалася на співробітництві між державами, тому що зазначена проблема не може бути вирішена якимось одним способом.
Наукові підходи до розуміння тероризму різняться, базуючись на певних його проявах: за бойовим проявом тероризм – це вид бойових дій; за кримінальним – вид кримінального правопорушення; за соціально-політичним – вид політичного протиборства. Аналізуючи погляди дослідників на тероризм, можемо визначити це явище як насильницькі діяння або погрози їх вчинення з метою залякування населення окремої країни чи міжнародної спільноти з метою спонукати керівництво цієї держави або міжнародну спільноти до виконання вимог терористів та прийняття рішень на їх  користь. Зважаючи на те що дії терористів набувають сьогодні глобального, інтернаціонального характеру та не мають кордонів, а мета та шкідливі наслідки від їх діяльності стосуються безпеки двох і більше держав, навіть окремих регіонів, чи міжнародних організацій та перешкоджає нормальному стану міжнародних відносин. Тобто мова йде про міжнародний тероризм, хоча, як зазначають дослідники, межа між тероризмом та міжнародним тероризмом є розмитою та зводиться до того, що для протидії цьому негативному явищу слід застосовувати інструменти протидії як державного, так і міжнародного характеру.
           
            СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1.  Багрій-Шахматов Л. В. Методи боротьби з тероризмом. Погляд світового товариства. Тероризм і боротьба з ним: аналітичні розробки, пропозиції наукових та практичних працівників. 2000. Т. 19. С. 338–343.
2.        Бардін О. Передісторія і генезис тероризму. Людина і політика. 2004. № 2. С.130–144.
3.     Боротьба з тероризмом : навч. посіб. / за заг. редакцією проф. В. В. Коваленка / [О. М. Джужа, Д. Й. Никифорчук, В. М. Комарницький та ін.]. Київ : Видавничий дім «Скіф», 2013. 584 с.
4.   Гбур З. В. Теоретико-методологічні засади поняття «міжнародного тероризму». Державне управління: удосконалення та розвиток. 2021. № 2. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/pdf/2_2021/5.pdf
5.     Громівчук І. М. Міжнародно-правове визначення тероризму як основа ефективної боротьби з ним. Науковий вісник Інституту міжнародних відносин НАУ. Серія: економіка, право, політологія, туризм. 2011. № 4, Т. 2. С. 108–112.
6.    Громовенко К. В. Сучасні організаційно-правові засади протидії міжнародному тероризму з боку світової спільноти. Прикарпатський юридичний вісник. 2021. № 3(38). С. 94–101. URL: http://pjv.nuoua.od.ua/v3_2021/22.pdf 
7.   Конєв О. Ю., Ніколаєва О. Т. Протидія міжнародному тероризму: нормативно-правовий аспект. Південноукраїнськаий правничий часопис. 2017. № 2. С. 6–8.  URL: http://dspace.oduvs.edu.ua/handle/123456789/895
8.     Стрімська М. Політичний тероризм: проблеми його визначення. Політичний часопис. 1994. № 2. С. 39–51.
9.        Тероризм: кримінологічна детермінація і кримінально-правова протидія : монографія / В. В. Середа, І. Р. Серкевич; за заг. ред. В. С. Канціра. Львів : ЛьвДУВС, 2016. 188 с.
10.     Тероризм: теоретико-прикладні аспекти : навчальний посібник / кол. авторів; за заг. ред. проф. В. К. Грищука. Львів : ЛьвДУВС, 2011. 328 с. URL: https://dspace.lvduvs.edu.ua/bitstream/1234567890/4838/1/protydija_teroryzmu.pdf
11.     Ganor B. Defining Terrorism: Is One Man's Terrorist Another Man’s Freedom Fighter? IST Papers on Terrorism. 2002. Vol. 1. P. 9–10.
12.     Hoffman B. Inside Terrorism. Columbia University Press, 2006. 456 p.
 
REFERENCES:
1.  Bahrii-Shakhnatov, L. V. (2000) Metody borotby z teroryzmom. Pohliad svitovoho tovarystva. Terorysm i borotba z nym : analitychni rozrobkym propozytsoo naukovykh ta praktychnykh prathsivnykiv. 2000. T. 19. S. 338–343.
2.        Bardin, O. (2004) Peredistoriia i henezis teroryzmu. Liudyna i polityka. № 2. S.130–144.
3.    Borotba z teroryzmom : navch. posib. / za zah. redaktsieiu prof. V. V. Konovalenka /  [O. M. Dzuzha, D. Y. Nykyforchuk, V. M. Komarnytskyi ta in.]. Kyiv : Vydavnychii dim “Skif”, 2013. 584 s.
4.  Hbur Z. V. (2021) Teoretyko-metodolohichni zasady poniattia “mizhnarodnoho teroryzmu”. Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok. № 2. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/pdf/2_2021/5.pdf
5.  Hromivchuk, I. M. (2011) Mizhnarodno-pravove vyznachennia teroryzmy yak osnova efektyvnoi borotby z nym. Naukovui visnyk Instytutu mizhnarodnykh visnosyn NAU. Seriia: ekonomika, parvo, politolohiia, turyzm. № 4, T. 2. S. 108–112.
6.  Hromovenko, K. V. (2021) Suchasni orhanizatsiino-pravovi zasady protydii mizhanrodnomu teroryzmu z boku svitovoi spilnoty. Prykarpatskyi yurydychnyi visnuk. № 3(38). S. 94–101. URL: http://pjv.nuoua.od.ua/v3_2021/22.pdf 
7.   Koniev, O. Yu., Nikolaieva, O. T. (2017) Protydiia mizhnarodnomu teroryzmu: normatyvno-pravovyi aspect. Pivdennoukrainskyi chasopys. 2017. № 2. S. 6–8.  URL: http://dspace.oduvs.edu.ua/handle/123456789/895
8.  Strimska, M. (1994) Politychnyi teroryzm: problem yoho vyznachennia. Politychnyi chasopys. № 2. S. 39–51.
9.    Teroryzm: kryminolohichna determinatsiia i kryminalno-pravova protydia : monohrafiia / V. V. Sereda, I. R. Serkevych; za zah. Red. V. S. Kantsira. Lviv. В. Середа, І. Р. Серкевич; за заг. ред. В. С. Канціра. Lviv : LvDUVS, 2016. 328 с.
10.   Teroryzm; teoretyko-prykladni aspekty : navchalnyi posibnyk / kol. avtoriv; za zah. red.  Prof. V.K. Hryshchuka. Lviv : LvDUVS, 2011. 328 s.  URL: https://dspace.lvduvs.edu.ua/bitstream/1234567890/4838/1/protydija_teroryzmu.pdf
11.  Ganor, B. (2002) Defining Terrorism: Is One Man's Terrorist Another Man’s Freedom Fighter? IST Papers on Terrorism. Vol. 1. P. 9–10.
12.     Hoffman, B. (2006) Inside Terrorism. Columbia University Press. 456 p.