Dmytrenko, Mykola (2024). WHETHER THERE ARE TERRORIST ORGANIZATIONS IN UKRAINE ? Social and Human Sciences. Polish-Ukrainian scientific journal (https://issn2391-4165.webnode.com.ua/), 03 (43)

 ЧИ Є ТЕРОРИСТИЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ ?

УДК 343.985.326

 Дмитренко, Микола, доктор політичних наук, професор, Всеукраїнська асоціація політичних наук, заступник голови правління (Україна, м. Київ), e-mail: mdmytren@gmail.com

 АНОТАЦІЯ

У статті аналізуються механізми визнання організації терористичною в різних країнах світу, а також обґрунтовується можливість впровадження в Україні механізму визнання організації терористичною та заборони діяльності таких організацій на території держави.

На жаль, в українському законодавстві не прописаний порядок визнання організації терористичною, зокрема, не визначені: органи (орган) державної влади, які мають ініціювати визнання судом організації терористичною; не визначений суд, до якого треба звертатися з цих питань та процедура звернень до суду и розгляду таких справ у судах тощо.

Тому в Україні немає й заборони на діяльність таких організацій на території держави, а також заборони на в’їзд її членів на територію країни та використання території України як бази для проведення терористичних операцій в інших державах. Це може в перспективі мати негативні наслідки для країни ‑ як мінімум звинувачення її в пособництві тероризму.

Ключові слова: протидія тероризму, тероризм, визнання організації терористичною, антитерористична діяльність.

WHETHER THERE ARE TERRORIST ORGANIZATIONS IN UKRAINE ?

Dmytrenko, Mykola, Dr. hab. of Political Sciences, Professor, Academician, Ukrainian Political Science Association, Vise-president, e-mail: mdmytren@gmail.com

 SUMMARY

The article is analysis mechanisms of confession of organizations by the terrorist countries of the world. Possibility of introduction to Ukraine of mechanism of confession of organization as a terrorist. Mechanisms of prohibition of activity of such organizations are on territory of the state.

In world practice terrorist organizations are determined a political way or through a court. A political decision foresees participating in such process of the proper public authorities. As a rule, it is a government, parliament, country's leader and others like that.

However in the Ukrainian legislation of confession of organization, as does not have a terrorist, in particular, not certain: public authorities (organ) which must initiate confession of cramps of organization terrorist; court to which it is needed to appeal on these questions and procedure of addresses to the court, to consideration in courts and others like that.

Therefore in Ukraine does not have prohibition to work of such organizations on territory of the state. Prohibition on habitation of members of such organizations is on territory of country. The use of territory of Ukraine is for preparation of terrorist actions in other states. It can as a result of prospect in negative consequences for a country ‑ at least, laying to participation of terrorism.

Key words: terrorism counteraction, terrorism, terrorist activity, the recognition of the organization as terroristic, anti-terroristic activity.

 

 Тероризм на сьогодні є справжньою глобальною проблемою і кожна країна розробляє свої механізми протидії терористичним проявам. У цьому контексті розглянемо процедури, що застосовуються міжнародною спільнотою щодо визнання організації терористичною та відповідною ситуацію, що склалася в Україні.

 

У світовій практиці для визнання організації терористичною використовуються переважно два шляхи: політичний і судовий. Політичний передбачає активну участь у такій процедурі відповідних органів державної влади. Як правило, це уряд, парламент, глава держави тощо.

 

У судовому механізмі провідну роль у визнанні організації терористичною відіграє суд. Політичний механізм є характерним, зокрема для США, Великобританії, Канади. Судовий активно застосовується на пострадянському просторі, зокрема в Російській Федерації, Республіках Казахстан і Білорусь.

 

Нині більшість країн світу мають свої списки організацій, визнаних терористичними, проте в Україні до цього часу відсутні такі механізми, чи навіть суб’єкти ініціювання такого механізму, або судової інстанції, які могли б застосовуватися в цьому процесі. Закон «Про боротьбу з тероризмом» дає лише визначення того, що таке терористична організація.

 

У США, наприклад, подібні списки Держдепартамент США готує кожні два роки, починаючи з 1997 року. Експерти держдепартаменту з Бюро по боротьбі з тероризмом збирають і аналізують інформацію та готують висновок обґрунтованої підозри в тероризмі стосовно певної організації і надають висновок на розгляд Державного департаменту.

 

Рішення про внесення організації до переліку терористичних ухвалює Державний секретар разом з Генеральним прокурором та повідомляє про це Конгрес, який має тиждень для перегляду цього рішення. За тиждень ухвала вноситься до спеціального федерального реєстру.

 

Після цього Державний департамент виносить рішення про заборону діяльності занесених до списку організацій на території США та в’їзд на територію США її членів, надання фінансової та будь якої іншої їм допомоги, рахунки організації та її членів блокуються. Підлягають забороні контакти громадян США з членами терористичних організацій.

 

Додатково до списку терористичних організацій існує ще й список їхніх керівників, яких ЦРУ має право ліквідувати, за умови прийняття рішення про недоцільність їх затримання.

Крім цього в США формується список держав, які, згідно з офіційною позицією Державного департаменту США, надають підтримку актам міжнародного тероризму (англ. State Sponsors of Terrorism). Це так звані держави-спонсори тероризму [1].

 

У Великобританії подібні списки готують співробітники Міністерства внутрішніх справ і передають на затвердження до парламенту країни. Законодавство дозволяє переслідувати не тільки організації, що діють на території Великобританії, а й ті, які використовують її як свою базу [2]..

 

У Канаді організації, які визнаються державою терористичними, після консультацій із членами Таємної Ради та Міністром у справах громадської безпеки та надзвичайних ситуацій, визначає Генерал-губернатор [2].

 

В Ірані рішення про внесення до списку терористичних організацій приймає Меджліс як законодавчий акт, за поданням Вищої ради національної безпеки. Зокрема, 7 січня 2020 року Меджліс Ірану проголосував за внесення Пентагону в список терористичних організацій, згідно з яким «весь персонал Пентагону, пов’язані з ним відомства і організації, а також організатори вбивства генерала Касема Сулеймані» (командира КВІР) оголошуються в Ірані терористами [3], а 13 січня закон був підписаний Президентом Рухані.

 

На пострадянському просторі, зокрема країнами-членами Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ), до якої входять Вірменія, Білорусія, Казахстан, Киргизія, Росія, Таджикистан і Узбекистан, ухвалюються свої списки терористичних організацій, діяльність яких заборонена відповідно до національних законодавств.

 

Наприклад, в РФ визнання рішення про визнання організації терористичною виносить Верховний Суд Російської Федерації. Процедура визнання організації терористичною починається з аналізу Федеральною службою безпеки власної інформації стосовно діяльності терористичних груп, а також матеріалів, отриманих від інших силових відомств. На підставі цього аналізу, готуються пропозиції в Генеральну прокуратуру РФ про заборону діяльності на території держави терористичних груп, які загрожують безпеці Російської Федерації, а вже Генеральний прокурор Російської Федерації подає позовну заяву з цього питання до Верховного Суду РФ [4].

 

Європейський Союз теж має свою процедуру визнання організації терористичною. Рішення щодо таких організацій приймається на підставі інформації правоохоронних органів національних країн, Європолу та інших структур ЄС. Ухвалу про визнання організації терористичних та внесення її до переліку приймає Рада ЄС у складі міністрів закордонних справ. При цьому рішення має бути одностайним.

 

Водночас, держави, на території яких діє організація, що законодавчо визнана терористичною (чого Україна на даний час немає), мають право звернутися до Ради Безпеки ООН з проханням включити таку організацію до списку ООН, яка при проведенні цієї процедури керується 14 міжнародними конвенціями та протоколами.

 

У випадку визнання ООН організації терористичною та включення її до свого списку, рахунки і всі активи такої олрганізації заморожуються, накладається заборона на контакти з їх лідерами а також вводиться ембарго на постачання будь-яких видів зброї [2].

 

В Україні маємо ситуацію, коли статтею 24 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» [6] передбачено, що «…організація, відповідальна за вчинення терористичного акту і визнана за рішенням суду терористичною, підлягає ліквідації, а належне їй майно конфіскується. Кримінальним кодексом України також передбачена кримінальна відповідальність за створення терористичної групи чи терористичної організації (стаття 258-3) [7].

 

Проте в українському законодавстві на жаль не прописаний порядок визнання організації терористичною, зокрема, не визначені: орган (органи) державної влади, які мають ініціювати визнання судом організації терористичною; не визначений суд, до якого треба звертатися з цих питань та процедури звернень до суду і розгляду таких справ у судах тощо.

 

І хоча про необхідність визнання ЛНР і ДНР терористичними організаціями в Україні говорять давно, проблема не вирішена донині. Правда в травні 1914 року ГПУ «присвоїла» цим організаціям статус терористичних, а 14 січня 2015 року парламент України звернувся до країн ЄС, Європарламенту, ПАРЄ, США, Канади, Австралії та Японії з проханням визнати ДНР і ЛНР терористичними організаціями.

 

У відповідь Європарламент обмежився визнанням «застосування терористичних методів діяльності» в діяльності «ЛНР» та «ДНР, а інші адресати навіть не відреагували на звернення України. Чому була така реакція на звернення парламенту зрозуміло зі слів голови представництва ЄС в Україні Яна Томбінського, який сказав, що: «…офіційно Україна має першою визнати «ЛНР» та «ДНР» терористичними організаціями, а вже потім винести цю справу на міжнародний рівень», і аж ніяк не навпаки.

 

Якби ЄС та інші держави офіційно визнали ДНР і ЛНР терористичними організаціями то Росії, в такому випадку, міг би загрожувати статус «держави-спонсора тероризму». Але ніхто не зацікавлений у тому, щоб вносити Росію чи США в списки спонсорів тероризму і зрозуміло чому.

 

Тому визнання світом ДНР і ЛНР терористичними організаціями має розпочати Україна з себе ‑ визнати їх терористичними спочатку в своєму законодавстві. Можливо, керуючись цим, Кабінет міністрів України терміново 26 січня.2015 року подав до Верховної Ради України законопроект № 1840 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо визнання організацій терористичними». Відповідно до законопроекту визнавати організації терористичними мав би Вищий адміністративний суд України.

 

Крім цього в законопроекті прописана була норма: «…якщо терористична діяльність організації призвела до виникнення кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України, така організація може бути визнана терористичною рішенням Ради національної безпеки і оборони України». Однак незрозуміло було, що розуміється під кризовими ситуаціями, хто буде вирішувати кризова ситуація чи ні і в чому полягає її кризовість і тому подібне. Тобто, не визначено яким чином РНБОУ могло приймати рішення, які законопроектом передавалися в компетенцію судової гілки влади. Хоча в різних країнах й існують свої процедури визнання терористичних структур, однак у жодній із них не передбачено підміну функцій одного органу державної влади іншим ‑ щось одне: або це має вирішуватися політичним шляхом, або судовим. Хтось конкретно має брати на себе відповідальність за прийняття рішення, а не займатися грою в пінг-понг. Пора вже українському істеблішменту позбутися радянського минулого, коли партія роздавала всім вказівки, що і як треба робити, а відповідальність за їх виконання несли інші.

 

Отже, 27 січня 2015 року парламент прийняв згаданий законопроект у першому читанні. Але в подальшому його спіткала доля багатьох інших проектів законів, де вимагалася конкретна відповідальність за прийняття рішень. Подальша історія участі цього законопроекту така: 24 лютого 2015 він був рекомендований до другого читання; 5 березня 2015 був переданим на включення до порядку денного на друге читання; 15 вересня 2015 р. – включеним до порядку денного, яке так і не був розглянутим; 26 січня 2016 р. законопроект був знятим з розгляду.

 

І це все при тому, що Україна за даними Global Terrorism Index перебувала на той час на 11-му місці у світі за рівнем впливу тероризму. В індексі щодо стану глобального тероризму в 2017 році, оприлюдненому Інститутом економіки та миру, Україна посіла 17 місце та мала в рейтингу найбільш загрозливе становище з-поміж усіх країн Європи. Водночас слід зазначити, що методика, котру застосовує Інститут економіки та миру, зараховує до терористичних актів випадки агресії проти України з боку контрольованих Росією міліарних організацій, а також випадки на кшталт підпалу будівель російського «Сбербанку», вбивство журналіста Павла Шеремета тощо [8].

 

Отже, коли Український політикум не має можливості, а скоріш бажання визнати організацію терористичною і ми просимо інші країни та міжнародні організації зробити це за нас, то чому ж дивуємося, що конгресмени США ініціювали внесення «Азову» до списку терористичних організацій, уже без нашого прохання [5].

 

На жаль, відсутність в Україні законодавства (правового механізму) визнання організацій терористичними, а відповідно й заборони на діяльність таких організацій на території держави, заборони в’їзду її членів на територію країни та використання її як своєї бази може в перспективі мати негативні наслідки для країни ‑ як мінімум звинувачення її в пособництві тероризму.

 Мова йде про те, що Законом України «Про боротьбу з тероризмом» передбачено здається все і правові та організаційні основи, і суб'єкти боротьби з тероризмом та їхні повноваження, і проведення антитерористичних операцій, і відповідальність організації за терористичну діяльність тощо, єдине чого не вистачає це об’єкта – організації, яка в установленому порядку була б визнана терористичною, що дало б право на застосування повною мірою цього закону до таких організацій, тобто заборону діяльності конкретних організацій на території України. Але раз це не заборонено – то дозволено.

 

Чи не тому терористи і навіть лідери ІДІЛ використовують Україну як базу для координації діяльності організації, або щоб уникнути кримінальної відповідальності за причетність до діяльності терористичної організації «Ісламська держава».

 

Наприклад, 23 березня 2019 року, за інформацією Цензор.НЕТ із посиланням на прес-центр СБУ, співробітники Служби безпеки України на території Одеської області затримали іноземця, який перебував у міжнародному розшуку по лінії Інтерполу за вчинення злочинів, пов’язаних з терористичною діяльністю [9].

 

Згодом. 11 вересня 2019 року, за повідомленням цього ж сайту, на одній із вулиць Києва затримали члена ІДІЛ, якого розшукував Інтерпол. За даними, СБУ іноземець, іноземець незаконно прибув на територію України, щоб уникнути кримінальної відповідальності за причетність до діяльності міжнародної терористичної організації «Ісламська держава» [10].

 

Потім, 15 листопада 2019 року в результаті спільної спецоперації Служби безпеки України з Міністерством внутрішніх справ Грузії та Центральним розвідувальним управлінням США на Київщині затримано одного з ключових керівників терористичної організації «Ісламська держава» відомого як Аль Бара Шишані. Шишані з 2013 року займав одну із вищих посад у ІДІЛ ‑ заступника військового аміра, відомого як Абу Умар аш-Шишані. У 2016 році, після ліквідації останнього, Аль Бара Шишані виїхав до Туреччини, де продовжив координувати діяльність терористичної організації. Влітку 2018 року терорист незаконно прибув до України, використавши підроблений паспорт. На підставі фальшивих документів йому вдалося легалізуватися на території нашої країни. Перебуваючи в Україні, терорист продовжував координувати діяльність спеціальних осередків ІДІЛ, так званих «Амніятів» [11].

 

Також, за повідомленням Цензор НЕТ із посиланням на Департамент комунікації Національної поліції Житомирської області, 21 листопада в Житомирі був затриманий 30-річний громадянин Російської Федерації, причетний до терористичної діяльності ‑ є керівником однієї із груп терористичної організації «Ісламська держава». Нині вирішується питання про екстрадицію затриманого [12].

 Наведені приклади із затриманими в Україні членами терористичної організації «Ісламська держава», показують, що ми певно можемо сказати, що ІГІЛ використовує Україну як базу для переховування та координації діяльності осередків організації. Про це відомо СБУ й іншим правоохоронним органам. Зрозуміло, що затримані це лише ті члени терористичної організації, що занесені до бази Інтерполу і правоохоронні органи їх затримати та передати ініціаторам занесення їх до бази Інтерполу. А скільки їх іще в Україні, особливо це стосується невідомих Інтерполу? Чи відомо про таких членів терористичних організацій, які ще не «засвітилися» як терористи спецслужбам? Але якщо й відомо то на якій підставі вони будуть їх затримувати без відповідних запитів на розшук та екстрадицію? Проблема все таж – в Україні де-юре не існує терористичних організацій, а отже і перебування членів таких організацій не є незаконним.

 

Підсумовуючи викладене можна сказати, що в Україні процедура визнання організації терористичною знаходиться в стадії обговорення. Проблемними ще залишаються питання щодо суб’єктів ініціювання такого механізму, судових інстанцій та судового процесу, який буде застосовуватися в цьому випадку. Головне, щоб національне законодавство встановило чіткі критерії віднесення організації до терористичної. У протилежному випадку може скластися ситуація, за якої можна буде визнати будь-яку організацію в Україні терористичною, конфіскувати її майно та притягнути до кримінальної відповідальності її членів за відсутності реальних доказів того, що ця організація здійснює терористичну діяльність.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

1, State Sponsors of Terrorism – United Stats Department of State. ‑ Режим доступу: https://www.steate.gov/j/ct/rls/other/des/123085.htm

2. Мировая практика признания организаций террористическими. – Режим доступа: http://www.business.ua/blogs/pravo/doroshenko_blog/1884/

3. Українські національні новини / Парламент Ірану визнав Пентагон терористичною організацією. ‑ Режим доступу: http://unn.com.ua.07.01.20

4. О противодействии терроризму: Федеральный закон от 06.03. 2006 г. № 35-ФЗ. Собрание законодательства РФ. 2006. № 11. Ст. 1146.

5. 40 конгресменів США вимагають внести полк «Азов» до списку терористичних організацій. ‑ Режим доступу: http://radiosvoboda.org/21/10/2020

6. Закон України «Про боротьбу з тероризмом» N 3200-IV ( 3200-15 ) від 15.12.2005. Відомості Верховної Ради, 2006, N 14, ст.116 ).

7.  Кримінальний кодекс України: Закон України від 5 квітня 2001 року «№ 2341-ІІІ. Відомості Верховної Ради України, 2001. № 25-26. 131с. ‑ Режим доступу: http://www.zakon1.rada.gov.ua

8. The Global Terrorism Index: Україна – 17-та у світі за рівнем тероризму. ‑ Режим доступу: https://zbruc.eu/node/73103

9. Бойовика «Ісламської держави», якого розшукує Інтерпол затримали на Одещині. ‑ Режим доступу: https://censor.net.ua/25.03.2019

10. Ісламська держава: у Києві затримано бойовика ІДІЛ. ‑ Режим доступу: https://censor.net.ua/11.11.2019

11. Громадянина РФ – члена ІДІЛ затримано в Житомирі. ‑ Режим доступу: https://censor.net.ua/21.11.2019

12. СБУ спільно з МВС Грузії і ЦРУ затримали на Київщині одного з ключових лідерів ІДІЛ. ‑ Режим доступу: https://censor.net.ua/ua/photo_news/3159963

 

 

REFERENCES:

1.      State Sponsors of Terrorism – United Stats Department of State. ‑ Available at:

https://www.steate.gov/j/ct/rls/other/des/123085.htm

2. Mirovaia praktika priznania organizacij terroristicheskimi. – Available at: http://www.business.ua/blogs/pravo/doroshenko_blog/1884/

3. Ukrainski nacionalni novyny / Parlament Iranu vyznav Pentagon terorystychnoju organizacijeju. ‑ Available at: http://unn.com.ua07.01.20

4. O protivodejstvii terrorizmu: Federalnyj zakon ot 06.03. 2006 g. № 35-FZ. Sobranie zakonodatelstva RF. 2006. № 11. St. 1146.

5. 40 kongresmeniv USA vymagaeut vnesty polk Azov do spysku terorystychnyh organizatsiy. ‑ Available at: http://radiosvoboda.org/21/10/2020

6. Zakon Ukrainy Pro borotbu z teroryzmom N 3200-IV ( 3200-15 ) vid 15.12.2005. Vidomosti Verhovnoi Rady, 2006, N 14, st.116 )

7.  Kryminalnyj kodeks Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 5 kvitnia 2001 roku «№ 2341-ІІІ. Vidomosti Verhovnoi Rady Ukrainy, 2001. ‑ № 25-26. – 131s. ‑ Available at: http://www.zakon1.rada.gov.ua

8. The Global Terrorism Index: Ukraina – 17-ta v sviti za rivnem teroryzmu. ‑ Available at: https://zbruc.eu/node/73103

9. Bojovyka «Islavska derjava», jakogo rozshukue Interpol zatrymaly na Odeshchyni. ‑ Available at: https://censor.net.ua/25.03.2019

10. «Islavska derjava»: v Кyjevi zatrymano bojovyka IDIL. ‑ Available at: https://censor.net.ua/11.11.2019

11. Gromadianyna RF – chlena IDIL zatrymano v Jytomeri. ‑ Available at:  https://censor.net.ua/21.11.2019

12. SBU spilno z MVS Gruzii і TSRU zatrymaly na Кyivshcheni odngo z kljuchovyh lideriv IDIL. - Available at: https://censor.net.ua/ua/photo_news/3159963